в мене чорна депресія

вчора був такий шикарний день і такий гарний вечір!.. ше з суботи так. і сьогодні зранку я була така щаслива, поки не прийшла на роботу...

місце дії: сколівські бескиди (нижнє синєвидне, якщо бути зовсім чесними)

снилося і було. що снилося, що було - несуттєво. все воно - карпати.

їдемо в гори вже вісімнадцять годин - шістнадцять з них цілуємося. але рекорд нема кому зафіксувати.
На кошлатих горах ростуть ягоди. Засмаглі діти збирають їх у слоїки, вискакують на шосе майже під колеса і продають - по дві гривні за величезний слоїк.
Ти так солодко і тепло цілуєш зараз, що за заплющеними повіками я бачу зірки, кілька місяців, потім - червоні зигзаги, потім - гострі скалки кришталевої вази, яку розбив у дитинстві, а потім знову - тунель із місяців та зірок...

А ти що за чудовисько? А ти МОЄ чудовисько. З першого погляду. Без примірки. Жах!

Ми говоритимемо довго-довго. Довго і... мовчки. Розкажи мені що-небудь. Сумне чи веселе? Веселе. Але у мене все - про сумне. Тоді заплющуй очка. Спи. Ти спатимеш, а я думатиму про веселе. Ти все-одно мене почуєш.

Голова - лише хімічна лабораторія слів та подій, у ній відбуваються реактивні реакції. А так - простір між твоїми пальцями відповідає одному моєму. І навпаки. І голові вже нічого переварювати. Усе стає несуттєвим. У ній обертається космос.

Люблю - означає: завтра я помру. Завтра - означає: часу не існує. У всесвіті все сказано до нас. В якому б році ми не зустрілися, ми завжди зустрінемось з усмішкою в очах.

Давай поїдемо в гори! Збиратимемо в лісі гриби, купуватимемо вино у циган та афени у слоїках. Питимемо молоко, за яким треба йти два кілометри. Два кілометри - щоб накохатися. :) Тільки б вистачило сили перечекати всі нічки, з їхніми люмінесцентними місяцями...

Ти говориш до мене краще, коли тебе немає. Люди взагалі говорять один до одного краще, коли мовчать.

Lemberg
by Галина Петросаняк

Я люблю цю дорогу о півсьомій годині ранку, коли
Прокидається вітер-самітник на лавці в сквері
В пору життя, коли спати твердо, як не стели
Коли хочеться відчиняти вже не всі існуючі двері

А лиш деякі.
Милі колегіати на майдані Шептицького і
До стін святої катедри, за якими завжди світає
Підмітають опале листя незмінні підмітачі
Вулиці із рисунка Осипа Сорохтея


Prague

З перспективи пташиного лету вежі і куполи
Притрушені снігом грудневим дахи незрівнянної Праги
Звели звучати мелодії осіннього дня, коли
Цього міста вина тисячолітні твою тамували спрагу

Далеких мандрів та вражень. Помалу гас
Парк на схилі, неначе палітра фрески
Музиканти на Карловім мості грали осінній джаз
Стурбований голос жіночий кликав когось по-чеськи

Й прибульцеві випадковому, що трохи втомився вже
Ідучи не стільки з нового, як з ніким не знаного світу
Життя здавалось симфонією Дворжака чи вітражем
Сецесійним Альфонса Мухи в соборі святого Віта


Деяким друзям-хлопцям

Коли тут почнуться дощі і на Stefanplazi
Більше не буде власника кумедних маріонеток
А фіакри їздитимуть з піднятим верхом і праця
Тих, хто вулиці підмітає, ускладниться, й світопорядок
Творитиме осінь,тоді я, напевно, наважусь
Написати тобі листа, адже не годиться
Забувати добрих знайомих. І я розкажу
Що була у будинку метеликів і барви у них на крильцях
Є найліпшим доказом того, що Бог існує
Про те, як ходжу щоранку вулицею Фаворитів
І що сни мені сняться озвучені німецькою
Що красу і шляхетність міста словами не відтворити
Про вміння мешканців міста всміхатися незнайомим
Про те, що публіку в опері тепер розважає Вебер
Розкажу тобі і звичайно ж я жодним словом
Не обмовлюся про те як сумно мені без тебе


***
by Cosmopolitan

Я отчетливо помню момент, когда почувствовала это. Вот я иду босиком по берегу, загребая песок краешком слишком длинных джинсов, вот бреду по мокрой траве, и песок с крошечными осколками древних, видавших виды и почти уже перемолотых в муку ракушек липнет к босым ногам. С очень черного и не очень-то приветливого моря дует ветер, над головой бьются сумасшедшие кайты и глуповатые чайки. А сухие травинки уже совсем-совсем сухие. И чуть горьковатые на вкус. Только прикасаешься кончиком стебелька к губе, и донельзя обветренные губы моментально трескаются. И к горькому травяному привкусу добавляется еще чуть солоноватый. И скоро осень. И в каждой клеточке - яд. И просто невыносимо, до слез необходимо, чтобы кто-то все это увидел, почувствовал, попробовал на вкус вместе с тобой. Чтобы кто-то был рядом. Не кто-то, а ОН...


Старе кіно
by Кость Москалець

Це старе кіно про двох самотніх людей
Які ціле життя шукали одне одного і не знаходили
А коли вони нарешті зустрілися
То злякалися свого щастя і все закінчилося дощем
Довго палають порожні екрани
Ми не відводим очей
Гаснуть повільно барвисті реклями
Цих страшних ночей
Цих важких ночей
Це старе кіно про страх перед щастям
Про те що жодному з нас не можна залишатися самотніми
Інакше найкраща навіть доля закінчується поразкою
Поразкою і нескінченним дощем
День закінчився дощем і грозою
Пахне весною і сном
Ми не захочем дивитися знову
Це старе кіно
Це страшне кіно
Злива густа і не видно дороги
Я твої пальці ловлю
Будьмо удвох і не бійся нічого
Я тебе люблю
Я тебе люблю
Ці старі режисери які давно вже вижили з розуму
Накручують свої фільми про самотніх нещасних людей
І добре заробляють на цьому
Нехай же хоч одного разу вони залишаться ні з чим
Хоч одного разу... вони
В твоїх очах я знову бачу себе
Яка ти світла...

ніяк не можу навчитись користуватись тим катом((((((( тому викладаю дуже мало фоток( мені треба, шоб мені хтось то показав. я вже зареєструвалась там, але шось схоже на те, шо воно вантажить фотки тіки менші 2 гб, а то ж капець, в мене ні одної такої нема! (((( ше їх зменшувати перед тим?!! та то ж возитися скільки?!!.. ((((



і хоч мені так шкода, шо не можу вільно закинути ше 2 серії фотографій без того кату, і так шкода, шо тільки навчилася отак закидати фотки)) і мене це навіть влаштовувало-просто і легко, але видно, справді, не у всіх вас є безлімітний нет.. :( видать, треба перевчатися(((( блііін((((( короче, не скоро мене тут побачите) мудохаюся з компом, з монітором, з тисячами полів для "кату", мене то всьо тормозить, гр. )
але нічо. навчуся.

Dream on (оригинал Aerosmith )

Мечтай (перевод )

Every time that I look in the mirror All these lines on my face getting clearer The past is gone It went by like dusk to dawn Isn't that the way Everybody's got their dues in life to pay Yeah, I know nobody knows Where it comes and where it goes I know it's everybody's sin You got to lose to know how to win Half my life's in books' written pages Live and learn from fools and from sages You know it's true All the things come back to you Sing with me, sing for the years Sing for the laughter and sing for the tears Sing with me, if it's just for today Maybe tomorrow the good Lord will take you away Dream on, dream on, dream on, Dream yourself a dream come true Dream on, dream on, dream on, And dream until your dream comes true

Каждый раз, когда я смотрюсь в зеркало, Замечаю на лице отметины времени... Прошлое позади, Словно закат, за которым наступил рассвет... Не так ли Все мы в жизни платим по долгам? Да, я знаю - никому не известно, Где всё начинается и заканчивается... Я также знаю, что это всеобщая ошибка: Сначала что-то потерять, чтобы понять, как приобрести... Половина моей жизни - на страницах книг, Живи и учись у глупцов и мудрецов. Знаешь, правда то, что Всё к тебе возвращается... Спой со мной, спой, чтобы все осталось в веках, Спой, чтобы все смеялись и плакали... Спой со мной, хотя бы сегодня, Ведь завтра Господь может забрать тебя.... Мечтай, мечтай, мечтай, Мечтай, и мечта сбудется! Мечтай, мечтай, мечтай, Мечтай, пока твоя мечта не сбудется...

а тоді в мене були улюблені пісні Cryin, Amazing i Livin' On The Edge )

Кто вы в Библии?

Вы -- Иосиф Прекрасный, один из двенадцати сыновей Иакова (он же Яаков). Как-то вам приснился сон -- ну, про то, как все родственники вам кланяются, - и с тех пор у вас не было проблем с самооценкой. Но вы ведь и в самом деле самый умный и красивый из братьев. Когда надо, вы наблюдаете жизнь, делая правильные выводы, но не вмешиваясь, а когда надо -- действуете. Вы нигде не пропадете. А вы правда простили ваших братьев?

я люблю тести!!!!)))))) навіть всякі дурні. от читаючи френдстрічку такий десь і знайшла. йой. )
але шось як я пам*ятаю з мультіків - то не той часом Йосип, якого брати продали в рабство? а він потім став якимсь царем... пам*ятаю, мені завжди було шкода того чувака через несправедливість, і чогось так той мультік запам*ятався... шось є, шось є...

отака п*ятихвилинка - і мона далі йти))

Андрухович, мило посміхающийся мені Андрухович, мій культовий дядько, Ющенко, мєшти Ющенка))), моя нога на фоні Ющенка, моя нога і рука шоб показати як близько я до Президента стою), моя рука на фоні Чубая (ше ближче:), як реагує на мене Тарас Чубай і як любить мене його мама))), модний кадр з мобілою, іііііііііі Румба-бар!), біле напівсолодке, фляшка і два келішки), моя косуха)), і тут, власне, є я і моя Мар*яха:)
ось.

ха-гаааа!!!!!!)))))))))))))))))))))))))))))))))))))) я шойно побачила, яка в мене аватарка "ідейна"!)))))))))))

останній вірш я написала 11 січня 2008 року, він був показаний кільком людям, похвалений ппроцівом, і з того часу до поезії я не верталася, хоч було її в моєму універському житті дуже і дуже багато - крутої і гарної. але тоді так вийшло, що я повірила, шо він справді останній. з того часу писанина стала роботою................... надто різко. про чуже писати не хочу, про своє теж не хотілось, не пробувалось і точно б нікому не показувалось - бо сумнівалася - чи ще можу...

з того часу мені ні разу не було так боляче. щоб аж до віршів. загальновідомо, шо щасливі і багаті не пишуть романів. не знаю чи я була дуже щаслива, і не була така вже багата, але мені вистачало - і того, і того. і ось...

я знаю його 5 років. ми перетнулись, коли я закінчувала школу, і я тоді не могла бути з ним, бо він був ...молодший - саме на той потрібний рік, і - як мені здавалось - такий маленький. ше й я була безнадійно закохана в одного балагура) настільки безнадійно, шо аж сама все запорола, коли виявилось, що це взаємно.. - перше кохання - ніц не візьмеш) але той хлопчик - це така була драма!....... і протягом цих п*яти років я згадувала його, і всі мої друзі були свято впевнені, шо мене більше ніхто так не любитиме. і я теж. в нас було все - гори, квітка цісик, тисячі віршів і поем, василь жданкін, зелені очі, голос до півночі, гречка, купала, ніжність - і відстань у півподиху...... і я часто думала, що доля більше не дасть мені шансу на такого ось Ромео. і яка я була дурна - думала. бо зрозуміла, шо все життя шукала, щоб мене хтось так любив.
і тут я закінчую універ - і знову бачу його. ми перетинались упродовж цих 5 років - але так - мимохідь...... аж ось саме в цей рік - знову якогось закінчення - ми почали бачитися в місті, то зимою вночі в шевченківському гаю на валентина, то посеред якихось доріг. і знову в мене є хлопець. навіть схожий на того мого першого балагура, і навіть претендує на звання Друге велике кохання. а отже - знову неможливість. . .

і я бачу, як ми змінилися, і розумію, що він не став нецікавий мені, навпаки, і розумію розумію розумію.... і вдруге в нас все далеко не так гладко. бо тепер у наших стосунках оселилась ненависть. його до мене. після мене він всі ці роки нікого не любив ні з ким не зустрічався, два роки - пив, два - бився на мечах. і мені це дуже болить, ця трагедія. і так важко спілкуватися, що це вже, мабуть, кінець.
...........нема слів. є вірші.
після майже двох років мовчання

5 років минуло а ти все такий же занедбаний
снуєш рокенролиш живеш в мережі інтернету
стикаються пласти минулого ми одне одному медики
ти знаєш таких як ось ти мені вже не писали сонетів

а в місті психоз в місті люди розносять інфекцію
летить вороння оминає каплицю боїмів
і в сірому ранкові скажу тобі що мене болить серце
ти все зрозумієш в рядках між словами моїми

ти робиш кольчуги закоханий в п*ятидесяті
ти все робиш правильно навіть переклад з англійської
і знаєш напевне що всі мої посмішки разом узяті
болітимуть дуже бо дібрані близько до істини

маленькі містечка вже хиляться від цього грипу
а я у кімнаті вмикаю в думках квітку цісик
а я так люблю що до крові здираю кутикулу
ти шлеш мені музику й злишся на себе бо це тебе бісить

і скоро зима і хвилини в кімнаті вже лічені
згасають екрани без нас і я знаю цю темряву
і падає янгол з пророка плеча єремії у відчаї
забута любов - найстрашніша зі всіх епідемій

хто зара не хворий?:)


таке враження, шо ВСІ, кого я чую, - або шойно виздоровіли, або хворі, або шойно захворіли) я хвора теж) 4 день в ліжку.... стільки дурниць встигла, .... :) шо ж це за..

а як мені? пушкарьов був тією людиною, завдяки якому ми всі мали Братство, з нього почалося моє студентське життя і саме завдяки цьому БРАТСТВУ я стала такою, якою ніколи в школі не була! він - створив те, що допомогло нам - кожному - з моїх друзів - реалізувати мрію... і сьогодні його похорон, а я лежу дома з грипом

це найбільше щастя - любити свою роботу) робити те, що любиш) і вміти це робити)


я люблю коли мене обіймають, я люблю коли просинаєшся - а світить сонце, я люблю сидіти і дивитися на море, я люблю смачне їсти, я люблю читати коли є час, я люблю квіти, я люблю бути сама вдома, я люблю своїх друзів, я люблю співати при ватрі, я люблю йти пішки сама по місту, я люблю отут писати тобі - бо ти мене чогось розумієш, я люблю кефір, я люблю шоколодні цукерки і сирок, я люблю віктора морозова і ілька лемка, я люблю люблю люблю ше дуже багато всього.



просто ми стаєм іншими) замкнутішими) тілько душа розширяється до розмірів міху з картоплею від всього, шо в неї напхано..


упд про ремарка і знаки зодіаку: та я ж думаю, звідки така любов до ремарка, і дике розуміння всіх його цитат,  а то ж він РАК))))))гггггг)))))) то ось звідки цитати... мої... :)